Пишучи повість про гуцулів, М.Коцюбинський мав такі варіанти назви:"В зелених горах", "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін передвіку","Подих віків","Голоси передвічні", "Спадок віків","Дар предків забутих", "Голос забутих предків","Сила забутих предків", -але обрав назву "Тіні забутих предків".Чому?Поясніть символіку назви, її смисл.
Вже сама назва повісті свідчить про те, на якому матеріалі вона написана. До речі, письменник вагався, яку назву дати творові, оскільки мав кілька варіантів: "Тіні минулого", "Голос віків", "Відгомін перевіку", "Подих віків", "Дар предків забутих", "Голос забутих предків". Але можна помітити, що в усіх назвах є дещо спільне, в кожному з варіантів назви зустрічаються слова, які репрезентують міфологічний рівень свідомості: "вік", "предки", виявляючи відстороненість дії повісті від часу. Письменник ніби намагається відтворити особливість поезії давніх, ще доісторичних часів. Сам він писав про це: "Справді, наш предок живе в нас, ми носимо його в собі, його інстинкти, звички й уподобання, ми тужимо за ним". Але чому Коцюбинський зупиняється саме на слові «тінь»? "Тіні забутих предків"? Мабуть, важливим є для нього саме слово "тінь", яке традиційно використовується в міфології багатьох народів, будучи ознакою померлої чи навіть живої душі, ознакою минулого, потойбічності. Таким чином, Іван і Марічка — це тіні забутих предків, тих чоловіка й жінки, які існували колись, і водночас — джерело майбутнього. Головні герої повісті стають у такому розумінні алегорією круговороту вічного життя.
Комментариев нет:
Отправить комментарий